Бібліотека…Серце завмира, Коли пірнаю в тишу таємничу…
Жінка – наставник
(про завідуючу бібліотекою с.Матвіївка Веселівського р-ну Запорізької обл з 1955 по 1990р.р.)
Пісклова Лариса Григорівна
Бібліотека…Серце завмира,
Коли пірнаю в тишу таємничу…
Світлиця пізнання й добра,
Що в майбуття через минуле кличе.
Для чого живе людина на землі? Мабуть для того, щоб працювати, творити добро, любити навколишній світ, людей і просто насолоджуватися життям. І це все зробить тебе щасливим.
Я розповім про жінку, з якою працювала не один десяток літ, яку ціную, поважаю за її працьовитість, надбання. Це бібліотекар з 43 річним стажем –Пісклова Лариса Григорівна, яка працювала у селі Матвіїка Веселівського району і все своє життя присвятила бібліотечній справі.
Народилася Лариса Григорівна у далекі довоєнні роки 9 січня 1933 році в родині селян. Закінчивши навчання у школі вступила до Мелітопольського культурно освітнього училища по фаху бібліотечна справа. І закінчила навчання у 1953 році. Повернулася у рідне село. Спочатку була директором сільського клубу, а у 1955 році прийняла бібліотеку.
Майстер своєї справи, людина, яка відрізняється чуйністю, творча особистість, здатна на нестандартні рішення, вона навіть у своєму збіднілому в той час книжковому фонді (150 екземплярів) знаходить безліч можливостей по новому представити знайомі книги.
За свою трудову діяльність Лариса Григорівна виховала чотирьох бібліотекарів. Неодноразово, для набуття практичних навичок до бібліотеки з культурно- просвітницького училища направляли практикантів, які з інтересом і захопленням набували у Лариси Григорівни знання.
Ось і мені пощастило працювати з наставником – бібліотекарем теж після закінчення Мелітопольського культурно – просвітницького училища у 1975 році. Творча та ініціативна, віддана своїй справі Лариса Григорівна активно приймала участь у житті села. Разом з нею ми проводили різні масові заходи на фермах та механізованих бригадах тоді ще колгоспу «Іскра». Заходи до посіву зернових та збору врожаю. Добре була налагоджена робота зі школою. Проводили з дітьми ігри – розваги, уроки народознавства, мужності та інші заходи. Своєчасно і постійно у бібліотеці оформлялися виставки, огляди.
На перший план була поставлена робота з військово- патріотичного виховання, за що бібліотека була нагороджена почесною грамотою Міністерства культури і республіканського комітету працівників культури в області.
Починаючи свою трудову діяльність з Ларисою Григорівною ми мали 1200 читачів, 27 500 книговидач. Вели активну діяльність з категоріями юнацтва, дітей та дорослих.
Основне місце в роботі справжнього бібліотекаря займає час, витрачений на спілкування з читачем. Цьому Лариса Григорівна відводила окреме місце. Цікавий співрозмовник, людина знаюча багато фактів та інформації. Вона приймала активну участь у художній самодіяльності будинку культури, де баяністом був її чоловік Пісклов Володимир Дмитрович, з яким у шлюбі вони прожили 65 років. Весела, дружня, щира, доброзичлива сім’я була почесною у селі. З них брали приклад, ними пишались, їх поважали. Праця Лариси Григорівни відзначена великою кількістю грамот різних рівнів. У 1988 році вона вийшла на заслужений відпочинок, але ще два роки не залишала свою улюблену роботу. Активно і сумлінно Лариса Григорівна продовжувала приділяти увагу кожному читачеві.
Трудову діяльність Лариси Григорівни, з набутим від неї досвідом, наразі продовжую я і пишаюся тим, що працювала з такою прекрасною жінкою і перейняла від неї естафету кращих людських рис.
Ось і відповідь на питання: «Для чого людина живе на землі?»
Бібліотекар
Матвіївської сільської бібліотеки
Зоя МАСЛОВА
